Сюжет як радує, так і засмучує. З одного боку можна логічно й смачно "вмерти", з іншого зав'язка страждає на синдром "Звичайного Японського Школяра". Те, що його закрутило в історію, ще якось можна зрозуміти. А от те, що агент йому напряму у всьому признався - це вже дуже нелогічний й дурний поворот сюжету.
Графіка і сподобалася, і не сподобалася. Візуал реального світу нормальний. Не шедевр, але й не погано. Але от персонажі з віртуальності зроблені якимись сирими. Вони більше нагадують проміжкові ланки, ніж готові спрайти. Та й фонами погано поєднуються.
Йойкии…сподобалася палітра кольорів, якою зобразили реальність, але також, файно що тло віртуальності також оброблене в одній стидістиці. І загалом ці 2 стилі інтуїтивно дозваляють орієнтуватися де ми, своєю різністю.
Герої в свою чергу колоритні і запам’ятовуються деталями образу. Дуже вже мені королева своїм вбранням сподобалася, і Тарас волоссячком. А Джестер капелюшком.
Дещо іронічним здалося, що Джестер попереджав, що мене використають і здадуть на копальні, коли я перестану бути корисною їм. І так і сталося! Але хотілося б, звісно і ще якийсь відмінний фінал отримати. Хоча для джему й так виглядає прийнятно, зважаючи що ви текстом обґрунтували єдиний фінал для всіх випадків.
Серед бентежних моментів…вибори-знайомство в кафе…там наче має бути ф-ція, що ми обираємо якесь запитання, і потім знову з’являється цей вибір, а те запитання яке ми вже обрали або випадає з переліку, або позначається іншим кольором як “уже вибиране”. А на ділі всі рази з’являвся вибір з переліком запитань. :0
Загалом, дякую за такий ігровий досвід, і те зображення віртуальності, про яке ми зазвичай і думаємо, коли нам кажуть “уявіть віртуальність”.
Дуже дякую за Ваш відгук. Обов'язково виправимо свої помилки в наступних релізах. І окремо дякую за теплі слова нашому чар. дизайнеру, їй піде на користь :)
З перших хвилин геймлею, гра «Deep Dark Web» вражає своєю проробленою та деталізованою графікою, що відображає персонажа у «реальному світі», що досить сильно контрастує зі стилістикою відображенням у віртуальному світі, проте такий прийом дає чітке розуміння де саме зараз відбуваються дії. В той же час не можна не відмітити вдале втілення персонажів віртуального світу – пройдисвітів, які виглядають автентично та розширюють глибину гри. Але, в той же час, події у віртуальному світі відбуваються занадто сумбурно, що може викликати враження того, що персонажі не розкриваються в повній мірі, вони опосередковано є тими, ким їх представили – не більше, не менше. Можливо, в межах конспіративного віртуально світу – це гарне рішення, але як для читачів, суб’єктивно, знайомство проходить занадто швидко, через що деякі дії героїв виглядають недостатньо обґрунтованими (про що й підмічає сам герой під час гри, але спойлерити для інших не буду :D). Розуміючи обмежений час для розробки проєкту, цей момент можна розглядати радше, як рекомендацію для подальшого поліпшення. Що стосується ігрового сценарію, подача поганих кінцівок відрізняється своїм креативом та комедійною складовою. Та й в цілому, гумористичні вставки та жарти є доречними та створюють певний вайб) Також варто відмітити, що представлена гра максимально наближається до відповідності теми «Віртуальність» і залишає після себе приємні враження. Дякую команді розробників за Вашу роботу та бажаю подальшого розвитку.
← Return to game
Comments
Log in with itch.io to leave a comment.
Сюжет як радує, так і засмучує. З одного боку можна логічно й смачно "вмерти", з іншого зав'язка страждає на синдром "Звичайного Японського Школяра". Те, що його закрутило в історію, ще якось можна зрозуміти. А от те, що агент йому напряму у всьому признався - це вже дуже нелогічний й дурний поворот сюжету.
Графіка і сподобалася, і не сподобалася. Візуал реального світу нормальний. Не шедевр, але й не погано. Але от персонажі з віртуальності зроблені якимись сирими. Вони більше нагадують проміжкові ланки, ніж готові спрайти. Та й фонами погано поєднуються.
Йойкии…сподобалася палітра кольорів, якою зобразили реальність, але також, файно що тло віртуальності також оброблене в одній стидістиці. І загалом ці 2 стилі інтуїтивно дозваляють орієнтуватися де ми, своєю різністю. Герої в свою чергу колоритні і запам’ятовуються деталями образу. Дуже вже мені королева своїм вбранням сподобалася, і Тарас волоссячком. А Джестер капелюшком.
Дещо іронічним здалося, що Джестер попереджав, що мене використають і здадуть на копальні, коли я перестану бути корисною їм. І так і сталося! Але хотілося б, звісно і ще якийсь відмінний фінал отримати. Хоча для джему й так виглядає прийнятно, зважаючи що ви текстом обґрунтували єдиний фінал для всіх випадків.
Серед бентежних моментів…вибори-знайомство в кафе…там наче має бути ф-ція, що ми обираємо якесь запитання, і потім знову з’являється цей вибір, а те запитання яке ми вже обрали або випадає з переліку, або позначається іншим кольором як “уже вибиране”. А на ділі всі рази з’являвся вибір з переліком запитань. :0
Загалом, дякую за такий ігровий досвід, і те зображення віртуальності, про яке ми зазвичай і думаємо, коли нам кажуть “уявіть віртуальність”.
Дуже дякую за Ваш відгук. Обов'язково виправимо свої помилки в наступних релізах. І окремо дякую за теплі слова нашому чар. дизайнеру, їй піде на користь :)
З перших хвилин геймлею, гра «Deep Dark Web» вражає своєю проробленою та деталізованою графікою, що відображає персонажа у «реальному світі», що досить сильно контрастує зі стилістикою відображенням у віртуальному світі, проте такий прийом дає чітке розуміння де саме зараз відбуваються дії. В той же час не можна не відмітити вдале втілення персонажів віртуального світу – пройдисвітів, які виглядають автентично та розширюють глибину гри. Але, в той же час, події у віртуальному світі відбуваються занадто сумбурно, що може викликати враження того, що персонажі не розкриваються в повній мірі, вони опосередковано є тими, ким їх представили – не більше, не менше. Можливо, в межах конспіративного віртуально світу – це гарне рішення, але як для читачів, суб’єктивно, знайомство проходить занадто швидко, через що деякі дії героїв виглядають недостатньо обґрунтованими (про що й підмічає сам герой під час гри, але спойлерити для інших не буду :D). Розуміючи обмежений час для розробки проєкту, цей момент можна розглядати радше, як рекомендацію для подальшого поліпшення. Що стосується ігрового сценарію, подача поганих кінцівок відрізняється своїм креативом та комедійною складовою. Та й в цілому, гумористичні вставки та жарти є доречними та створюють певний вайб) Також варто відмітити, що представлена гра максимально наближається до відповідності теми «Віртуальність» і залишає після себе приємні враження. Дякую команді розробників за Вашу роботу та бажаю подальшого розвитку.